«Поки живі ми – з нами ти. Ми тебе, як живого, Будемо вічно любити…» Сьогодні, 10 травня 2024 року минає 2 річниця як у боях за Україну загинув АРТЕМ ГУРТОВИЙ, ст.сержант 3-го прикордонного загону імені Героя України полковника Євгенія Пікуса (відео
Живемо, пишаємось і несемо гідно пам’ять про найкращого чоловіка, тата, сина й онука прикордонника Артема Гуртового.
Артем служив старшим сержантом у 3-му прикордонному загоні імені Героя України полковника Євгенія Пікуса Державної прикордонної служби України. З першого дня повномасштабного вторгнення став на захист України. 10 травня 2022 року виконуючи бойове завдання обороняючи Лисичанський нафтопереробний завод за нашу свободу поклав власне життя.
Нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно).
Артем з дитинства мріяв бути військовим, хотів вступати у військову академію, але через початок війни у 2014-му виникали проблеми зі складанням іспитів і його мрію довелось відкласти, щоб не втрачати час, він пішов навчатися до Фахового коледжу ЛНУ імені Тараса Шевченка. Разом з тим був волонтером, з друзями плів маскувальні сітки.
Після коледжу вступив до Луганського національного університету імені Тараса Шевченка та навчався на еколога. У 2019 році вирішив стати прикордонником у Луганському прикордонному загоні імені Героя України Пікуса, підписав контракт і почав військову службу.
Усі рідні та близькі називали його Тьомчиком. І в пам’яті він тепер теж наш Тьомчик. Сильний, мужній та розумний. Завжди скаже, що дуже любить, завжди підтримає, прийде на допомогу або за порадою.
Турботливий син та онук, коханий чоловік і найкращий батько донечок-двійняток Емілії та Мирослави. Ім’я для Мирослави обирав Тьома. Казав, що це дівчинка, яка несе мир.
Артем був вірним другом, на якого можна завжди розраховувати, який завжди допоможе, чим зможе. Після загибелі, так багато друзів, товаришів писали слова підтримки. Для всіх він залишився в пам’яті найкращим і ніхто поганого за нього ніколи не казав і не скажуть.
З першого дня і по сьогодні відчутна сильна підтримка від друзів та знайомих Тьоми. Його побратими і досі скидають фото снарядів з написом «За Артема Гуртового» та відео їх випуску з криком «За Гуртового!». Хтось прапорець поставить на Майдані, теж «За Артема Гуртового і Герої не вмирають», це так приємно, що пам’ятають, підтримують, адже, немає нічого ціннішого за пам'ять.
Артем хотів бути Героєм для донечок. І нехай він не отримував медалі протягом служби, не відзначився під час бою, але він поклав своє життя за наше майбутнє. Доньки підростуть і будуть знати свого тата — найкращого чоловіка, мужнього захисника і справжнього патріота.
Продовжуватимуть історію про нього та здійснять всі його мрії.
БУДУТЬ ЖИТИ!
Вічна слава, пам'ять та вдячність АРТЕМУ ГУРТОВОМУ!
