Купальські свята — це легенди, історія і наші сподівання.
Тисячоліттями сплелись релігія, прадавні міфи і кохання, язичництво і християнство. Міцно в побуті народу тримається і передається із року в рік, із роду і до роду це свято.
Івана Купала (Купайла) – одне із найзагадковіших традиційних свят, що відзначалися в Україні за часів язичництва.
Воно припадало на 7 липня (за новим стилем) і пов'язувалося з літнім сонцестоянням. Ім'я ж святу дав Купало – бог земних плодів, урожаю, добробуту та лікарських рослин.Основні обрядові дії цього дня називалися купаліями і відбувалися у ніч з 6 на 7 липня.
Для молоді села Шапарівка бібліотекар Марченко Олена провела годину народознавства «Ой, на Івана Купала дівчина вінок на воду пускала» , під час якої вони дізналися про традиції і звичаї, пов’язані з святкуванням, історію виникнення цього свята. Провела майстер-клас з плетіння вінків та розповіла про обрядові значення вінка. А Дорошенко Юля провела з дівчатами ворожіння на судженого. Коли остаточно стемніло молодь відправилася до річки, щоб пустивши віночки дізнатися свою долю.
Ці народні повір’я, традиції і обряди – відгуки сивої давнини, відгомін наших предків, це те, що нерозривно нас пов’язує з минулим. Вони є живильним бальзамом для нашої душі та цілющою, потужною енергією, яка заряджає нас для майбутнього подальшого життя.
